I² і Q (гетерогенність)

Q перевіряє, чи відрізняються дослідження одне від одного більше, ніж підказувала б випадковість усередині досліджень. I² показує у відсотках ту частину загальної варіації ефектів, що походить від справжніх відмінностей між дослідженнями, а не від випадковості. Емпіричне правило за Гіґґінсом та колегами (2003), які називають орієнтирами 25, 50 і 75%: нижче 25% низька, від 25% помірна, від 50% суттєва, від 75% висока.

Приклад: I² = 95%, Q(8) = 123,7, p < ,001: майже вся варіація зумовлена справжніми відмінностями між дослідженнями (тривалість перебування, Normand 1999).

Обережно: За малої кількості досліджень I² дуже неточна; тому показано інтервал. Мале Q за малої кількості досліджень не доводить, що дослідження однакові. I² є часткою, а не мірою величини відмінностей: за дуже точних досліджень I² велика, навіть коли ефекти близькі. Наскільки розкидані справжні ефекти, показують τ і прогностичний інтервал.