Ранговий критерій (без нормального розподілу)

Критерій Манна-Уітні (дві групи), Краскела-Волліса (три й більше груп) і Вілкоксона (два вимірювання тих самих осіб) упорядковують усі значення за величиною й працюють із місцями в ранжуванні замість середніх. Вони не потребують нормального розподілу й майже не чутливі до поодиноких викидів. Як величину в одиницях вимірювання наводять оцінку Ходжеса-Леманна (HL) із 95% довірчим інтервалом: для двох груп - медіана всіх різниць між однією особою з кожної групи, для двох вимірювань - псевдомедіана зміни. Розмір ефекту - це r = |z| / √N (,1 малий, ,3 середній, ,5 великий), рангово-бісеріальна кореляція (частка пар, у яких одна група вища, помножена на 2, мінус 1) або, для Краскела-Волліса, ε² = H / (n − 1). Після значущого критерію Краскела-Волліса критерій Данна з поправкою Холма показує, які пари відрізняються. Причину для рангового критерію Statable називає ще до обчислення: виражена асиметрія, викиди або вимірювання з небагатьма рівнями (порядкове або щонайбільше 7 різних значень) - сам розмір групи такою причиною не є. Statable ніколи не перемикається сам.

Приклад: Значення озону в травні проти серпня: U = 127,5, z = 3,85, p < ,001, r = ,53 - значення в серпні виразно вищі.

Обережно: Ранговий критерій показує, чи має одна група тенденцію до вищих значень; він не перевіряє самі лише медіани. За дуже багатьох однакових значень і дуже малих груп нормальне наближення неточне.